Конференція проводилась Національним інститутом стратегічних досліджень України, регіональним філіалом Національного інституту стратегічних досліджень м . Дніпропетровську та Представництвом Фонду Конрада Аденауера в Україні.

Учасниками конференції були представники Міністерства оборони, Міністерства закордонних справ, Ради національної безпеки та оборони, Генерального Штабу, Національного центру євроатлантичної інтеграції,, Центру інформації та документації НАТО в Україні на Офісу зв'язку НАТО в Україні, вітчизняні та закордонні експерти з питань євроатлантичної інтеграції, представники центральної і місцевої влади, наукових установ, аналітичних центрів, неурядових організацій, мас медіа.

Змістовна частина конференції складалась з трьох частин: бачення представників дипломатичного корпусу та іноземних експертів, що працюють в Україні; бачення українських посадовців та експертів; пропозиції щодо вирішення проблем.

"Зовнішнє" бачення було представлено паном Ральфом Ваксмутом, паном Мішелем Дюре та паном Йоганнесом Регенбрехтом. Зокрема, пан М. Дюре дав змістовну відповідь не питання що НАТО очікує від України, як потенційного члена. На його думку, мова йде скоріше не про вимоги, а про сподівання з боку Альянсу, що Україна зможе досягти успіху по трьом головним напрямам: реформа сектору безпеки, забезпечення суспільної підтримки та досягнення політичного консенсусу щодо членства у НАТО. Він наголосив, що зробити це України може тільки сама. Пан М. Дюре також зазначив, що члени Альянсу навряд чи зможуть зрозуміти, чому зараз антинатівські кампанії в Україні мають навіть більший розмах, ніж під час бомбардувань Косово. Це показує, що уряд не проводить відповідну інформаційну політику (яка за логікою речей повинна була б відповідати зовнішньополітичній євроатлантичній риториці). Інформаційна політика має свою технологію, однак НАТО не може робити це за Україну. Публічна дипломатія НАТО спрямована на громадськість країн-членів і має за мету пояснення дій Альянсу виборцям, від яких залежить позиція урядів. Однак НАТО не займається своєю саморекламою серед потенційних нових членів. Як показує досвід інших країн, інформаційна кампанія уряду на підтримку членства у НАТО займає 3-4 роки.

Пан Й. Регенбрехт підтвердив думку пана М.Дюре, що українські політики не вміють проводити інформаційні кампанії. Він зазначив, що в країнах НАТО відчувають розрив, який існує між зовнішньополітичною підтримкою вступу України до НАТО та запереченням такого кроку з боку електорату. На думку пана Й. Регенбрехта в Україні відсутні навіть змістовні політичних дискусії, не говорячи вже про інформаційні кампанії. Він висловив припущення, що реформа СБУ могла б змінити ставлення українських громадян до НАТО. Незважаючи на ці очевидні недоліки, пан Й. Регенбрехт вважає, що Україна зможе встигнути на найближчий цикл підготовки у рамках ПДЧ 2007-2007 років. Однак значення термінів не треба перебільшувати. Головне - щоб була відчутна політична воля керівництва України та його готовність взяти відповідальність за проголошений зовнішньополітичний курс.

"Внутрішній" погляд був представлений представниками центральних та регіональних органів влади. Заступник директора департаменту НАТО МЗС України пан В.Яснюк підтвердив, що Україна має високі шанси приєднатись до ПДЧ у 2006 році. Відповідні плани та програми підготовлені, і у разі створення урядової коаліції ці плани мають високі шанси бути підтриманими з боку Альянсу. Однак навіть якщо цього не станеться, Україна буде виконувати ці програми за власною ініціативою. Говорячи про особливості інформаційної кампанії пан В.Яснюк відзначив як позитив, що люди почали відрізняти НАТО від США. Панове А.Шевцов (директор ДФ НІСД) та О.Семіков (заступник керівника Апарату НЦПЄАІ) спростували міфологію нейтралітету, відзначили ціннісний та геополітичний аспект вступу України до НАТО і наголосили на вразливості антинатівської інформаційної кампанії Росії, яка за багатьма напрямами має тісніші стосунки з Альянсом, ніж Україна.

Пан В.Пострибайло (Начальник групи відділу військового співробітництва з НАТО Управління євроатлантичної інтеграції, ГШ ЗСУ) в своєму виступі розповів про кроки Міноборони у впровадженні принципів оборонного планування НАТО в Україні. Панове С.Костюков (державний експерт Департаменту з питань державної безпеки, Апарат Ради національної безпеки і оборони України) та І.Шинкаренко (проректор з наукової роботи ДДУВС) зробили доповідь про реформу правоохоронної системи та спецслужб.

Були розглянуті ключові суспільно-політичні проблеми євроатлантичної інтеграції України. Пані Т.Брежнєва (с.н.с. ДФ НІСД) спростувала деякі поширені міфи стосовно референдумів щодо членства в Альянсі і виклала процедуру, яка має бути застосована в України у разі рішення про вступ. Панове В.Баштанік, Л.Прокопенко (ДРІДУ НАДУ), Д.Прошін (ДУЕП) та О.Войтовіч (Дніпропетровська міська рада народних депутатів) розповіли про причини та недоліки інформаційної політики на регіональному рівні. Зокрема зазначалось, що посадовці у регіонах не можуть переконувати виборців в перевагах євроатлантичного курсу, якщо на державному рівні політики не демонструють такої переконаності.

Особливо гострі дискусії викликали питання про грань між інформуванням та пропагандою, особливо щодо прав і обов'язків викладачів навчальних закладів, а також питання про право політичного керівництва говорити про вступ до НАТО за відсутності суспільної підтримки. Загалом ці дискусії показали, що противники членства України у НАТО часто вважають просте інформування про діяльність цієї організації порушенням принципів демократії (на підставі того, що уряд не повинен говорити про те, що не підтримується населенням). Це висвітлює значно глибшу проблему: в Україні (принаймні на регіональному рівні) відсутнє чітке розуміння того, що таке демократія.

"Інформаційний" блок дав відповіді на деякі питання щодо посилення інформаційної політики українського уряду стосовно євроатлантичної інтеграції. Пан С.Джердж (ГО „Демократичні ініціативи”) наголосив, що в Україні існує дисбаланс між позитивною та негативною інформацією про НАТО на користь негативної інформації. В таких умовах інформаційна політика не може бути ефективною. Пані М.Маігре (Офіс зв'язку НАТО в Україні) зробила змістовну доповідь щодо організації інформаційної політики Естонії та про її успіх. Пан М.Ожеван (РНБОУ) розповів про можливості застосування в України технологій інформування, які довели свою ефективність в нових членах НАТО. Пан О.Їжак (завідувач ввіділу ДФ НІСД) зробив деякі узагальнення щодо інформаційної політики. Зокрема було зазначено, що правильно організоване інформування, навіть без застосування інформаційних технологій, може бути ефективним. Проте, мотивація людей, які виступають проти членства у НАТО, достатньо складна, і не може бути зведена до незнання "плюсів". Було запропоновано шукати і використовувати ключові "інформаційні точки", серед яких лицемірство Росії, міфологія нейтралітету, відсутність розуміння сучасних і майбутніх загроз, відсутність знаку рівняння між США та НАТО.