Доповідь
Першого заступника Голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації
Чорнокура Івана Григоровича

Шановні учасники круглого столу!

Проголошена Президентом та Урядом України державна стратегія європейської та євроатлантичної інтеграції виступає як одна з основних складових частин зовнішньої та внутрішньої політики і спрямована на створення на загальнодержавному та регіональному рівнях України належних умов для наближення до економічних та соціальних стандартів життя європейських країн, демократизації суспільства, подальшого соціально-економічного зростання.

У своїй доповіді я спробую окреслити досвід, проблеми і перспективи Дніпропетровського регіону в реалізації завдань європейської та євроатлантичної інтеграції держави.

Якщо говорити про регіональні аспекти наближення України до ЄС і НАТО, варто відрізняти дві складові цього процесу. Перша складова - це те, що визначається державою і має виконуватись на рівні регіону. Друга - це те, що народжується на рівні регіону і має враховуватись центральними органами державної влади.

Почнемо з першої складової. Загалом, до неї можна віднести ті реформи, які необхідні для набуття Україною членства у НАТО. Хоча до суспільного консенсусу з цього питання ще далеко, треба розуміти, що політичне керівництво держави має враховувати "розклад" політичних процесів у Європі. У 2007 році Альянс буде вирішувати питання про запрошення нових країн, і ті, хто його отримає, вже до 2009 року стануть повноправними членами НАТО. Зараз зовнішньополітичні умови сприяють Україні. Вона може, якщо буде готова (перш за все, у сенсі ставлення суспільства до НАТО), отримати запрошення у 2007 році. Якщо цього не станеться, наступної нагоди доведеться чекати дуже довго.

Держава може просуватись у питанні наближення до НАТО так швидко, як швидко це дозволить зробити громадська думка у регіонах. Зрозуміло, справа не тільки в інформаційній політиці. Набуття членства у НАТО, якщо говорити про технічні аспекти цього процесу, передбачає глибокі реформи сектору безпеки, включаючи його масштабне кадрове оновлення, і реструктуризацію оборонної промисловості. Ці реформи мають здійснюватись на державному рівні. Регіональна влада не може суттєво на них вплинути, вона може тільки допомогти. Якщо ж говорити про громадян України, які живуть і працюють у регіоні, то на їх вільний вибір, які ініціативи держави підтримувати, а які ні - взагалі не можна впливати через органи державної влади. Тобто необхідна така комплексна державна політика євроатлантичної інтеграції, яка б знайшла підтримку суспільства.

У дніпропетровському регіоні базується армійський корпус та повітряні сили. Тут розташовано кілька стратегічних об'єктів оборонної промисловості. Управління ними і їх реформа є прерогативою органів центральної державної влади. Однак наслідки цих реформ матимуть глибокий відбиток на суспільному житті і громадській думці регіону.

Планами оборонної реформи, які містяться у Стратегічному оборонному бюлетені, передбачається збереження армійського корпусу, який базується у Дніпропетровській області. Планується його реорганізація протягом 2008-2009 років. Це, звичайно, не означає, що вирішення армійських проблем регіону відкладаються. Частини, розташовані тут, скорочуються і реформуються у рамках переходу на бригадну структуру замість дивізіонної. Йде процес створення сил швидкого реагування. Крім того, відбувається розформування авіаційного командування і реструктуризація системи протиповітряної оборони.

Цей процес військових реформ, якщо його буде правильно організовано, не обов'язково вестиме до додаткового напруження у соціальному житті. Проблеми армії виникли не зараз, і суспільство вже втомилось чекати їх вирішення. Скорочення і реформування, якщо вони супроводжуватимуться відповідними програмами соціальної адаптації та підтримки, можуть дати позитивний ефект навіть у короткостроковій перспективі.

Проблеми оборонної промисловості теж вкрай важливі для регіону. Багато хто у цьому місті або особисто, або через родичів має відношення до цієї галузі. Навіть нинішній Прем'єр-міністр України починала свій трудовий шлях на одному з оборонних підприємств міста.

Нагадаю, за результатами 2004 року Україна посідає четверте місце у світі за кількістю космічних запусків після США, Росії та Китаю. Такий розподіл, напевно, збережеться і у 2005 році. Українські космічні ракети виробляються тут у Дніпропетровську. Зрозуміло, люди, що залучені до цієї справи, очікують від європейської та євроатлантичної інтеграції нових можливостей, а не нових перешкод. Окрім плідної співпраці із США у рамках програми "Морський старт" багато очікувань покладається на співпрацю з ЄС та Європейським космічним агентством, яке зараз набирає обертів, особливо щодо системи запусків "Вега" та супутникової системи "Галілео".

Останнім часом багато уваги приділяється питанню сумісності членства у НАТО з розвитком власної оборонної промисловості. Протягом цього круглого столу дане питання, напевно, буде розглянуте експертами. Наразі хотів би сказати кілька слів з цього приводу.

В останні роки Україні часто закидалась нерозбірливість у торгівлі зброєю. Якщо ця проблема існує, вона народжена, перш за все, практичною відсутністю в Україні оборонного замовлення, що змушує національну оборонну промисловість виживати майже виключно за рахунок зовнішніх продаж. Між тим, членство у НАТО передбачає виділення на нужди оборони принаймні двох відсотків валового внутрішнього продукту щорічно і значне збільшення інвестиційної складової цих витрат (тобто оборонного замовлення). Якщо Україна виконуватиме ці умови членства, її оборонна промисловість тільки виграє за рахунок розширення внутрішнього ринку. На сьогодні ж цей ринок відсутній. Інша справа, якщо перед Україною у якості додаткових умов членства у НАТО та ЄС буде поставлена вимога залишити ті зовнішні ринки, на яких українські оборонні підприємства конкурують з американськими та європейськими. Це, дійсно, було б не чесно, однак таких умов ніхто не ставить, принаймні, офіційно.

На сьогодні, оборонні підприємства дніпропетровського регіону існують за рахунок профільної цивільної продукції - космічних (а не бойових) ракет і цивільної (а не військової) електроніки. Якщо Україна у рамках підготовки до членства у НАТО виділить кошти для оборонного замовлення, це буде означати появу нових замовлень, а не зникнення старих. Тобто, теза про несумісність існування вітчизняної оборонної промисловості і членства у НАТО - це електоральний міф. У сфері оборонного виробництва по всьому світі існує жорстка конкуренція. Виграє у цій боротьбі той, кого підтримує держава. Членство у НАТО не забороняє, а вимагає державної підтримки оборонної промисловості (через оборонне замовлення на сучасне озброєння та військову техніку).

Розглянемо тепер ту складову європейської та євроатлантичної інтеграції, яка народжується на рівні регіону і має враховуватись на рівні центральних органів державної влади. Загалом, це питання, пов'язані з наближенням України до ЄС і вступом до СОТ.

Європейський союз - це не тільки союз держав, але й союз регіонів. Дніпропетровський регіон має широкі зв'язки з Європою. За підсумками 2004 року питома вага регіону в загальному обсязі зовнішньоторговельного обороту України з країнами Європи складає 10%, у тому числі 13,4% національного експорту до Європи та 6,1% імпорту. Зовнішньоторговельний оборот області з країнами Європи становить 2,18 млрд. дол. США (28% в загальному обсязі зовнішньоторговельного обороту області) при позитивному балансі зовнішньої торгівлі. Останнім часом намітилася чітка позитивна тенденція щорічного зростання обсягів зовнішньої торгівлі з країнами Європи та Європейського Союзу, яка зберігається в поточному році.

Для Дніпропетровської області Європа та ЄС також залишаються основним джерелом залучення інвестиційних коштів: загальний обсяг залучених в економіку області прямих інвестицій з країн Європи та Євросоюзу станом на початок 2005 року складає 481,6 млн. дол. США (61,8% в загальному обсязі регіону).

У сфері зовнішньоекономічної діяльності області однією з основних проблем залишається недосконала структура експорту, в якій переважає продукція низького ступеню обробки та сировина. Нарощування обсягів зовнішньої торгівлі з країнами Європи відбувається за рахунок збільшення експорту енергомістких та екологічно небезпечних виробництв, в основному експорту продукції підприємств гірничо-металургійного комплексу, хімічної та добувної промисловості. Удосконалення структури експорту потребує значних обсягів інвестицій для модернізації існуючих та створення нових виробництв. В той же час країни Європейського Союзу не поспішають інвестувати базові галузі промисловості регіону та імпортують з регіону продукцію, яку невигідно виробляти в Європі. Інвестиції з європейських країн залучаються в основному в галузі харчової промисловості та торгівлі. Обсяг інвестицій, отриманих з країн Європи та ЄС є явно недостатнім для економіки регіону, яка спроможна та готова прийняти значно більші (в десятки разів) обсяги іноземних інвестицій.

Приймаючи до уваги експортну спрямованість економіки регіону важливого значення набуває проблема стандартизації та сертифікації продукції підприємств регіону та впровадження систем менеджменту у відповідності до вимог європейських стандартів. Нажаль, на регіональному рівні впровадження міжнародних стандартів в значній мірі стримується внаслідок недоліків в організації роботи щодо гармонізації національних стандартів відповідно до європейських і міжнародних.

Уваги потребує і проблема оздоровлення екологічної ситуації в регіоні, вирішення якої не під силу обласному бюджету і потребує необхідної науково-технічної, методичної та фінансової підтримки.

Значно більшої уваги вимагає реалізація державних освітніх та інформаційних програм євроінтеграційної спрямованості, та впровадження на регіональному рівні заходів щодо розширення інформованості та освітнього рівня населення з питань європейської інтеграції України.

В числі проблемних питань також залишаються підготовка та перепідготовка державних службовців з питань європейської інтеграції та підвищення ефективності державного управління процесами європейської інтеграції України, що вимагає значного підвищення рівня кваліфікації державних службовців, а також необхідного кадрового забезпечення відповідних структур органів виконавчої влади та місцевого самоврядування регіону, у тому числі на обласному і районному рівнях.

Загалом, дніпропетровський регіон має достатній потенціал, щоб почуватись впевнено в нових умовах, що формуються під впливом процесів європейської та євроатлантичної інтеграції. Але цей потенціал може бути повною мірою реалізованим тільки за підтримки центральних органів влади, які визначають зовнішню та внутрішню політику держави.

Одним з напрямів підсилення регіональних зусиль щодо європейської та євроатлантичної інтеграції може стати розробка те реалізація відповідних регіональних програм. Дніпропетровською обласною державною адміністрацією із залученням інших установ області вже підготовлено проект "Програми забезпечення реалізації стратегії євроінтеграції на регіональному рівні". Вона сформована у відповідності до положень та завдань Плану дій Україна - ЄС і узгоджена з ним по строках.

На завершення, ще раз хочу наголосити, що необхідна якнайглибша гармонізація зусиль на загальнодержавному та регіональному рівнях. Те, наскільки це вдасться зробити, покаже вже найближче майбутнє. На парламентських виборах наступного року громадяни України голосуватимуть не тільки за партії та їх лідерів. Вони голосуватимуть за новий курс держави.