Міжнародна конференція "Вступ України до НАТО: реалії та перспективи"

Вітальне слово Директора регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень у м. Дніпропетровську Анатолія Шевцова

Шановні учасники конференції, шановні колеги!

Тема можливого членства України у НАТО стає дедалі гострішою. По мірі того, як плани та програми євроатлантичної інтеграції України стають конкретнішими та реальнішими з'ясовується, що українське суспільство все ще не вирішило для себе, якою має бути Україна у загальних термінах геополітики: з Європою та США, з Росією, або ні з ким, тобто нейтральною. Можливо, ще важливіше, що суспільство не завжди бачить зв'язок між геополітикою та ціннісним вибором: бути з Європою - означає приймати європейські політичні та суспільні цінності, бути з Росією - приймати російські політичні та суспільні цінності, бути нейтральними - означає виробити власну ціннісну шакалу, або "запозичити" зовні.

Якщо українське суспільство дійсно приймає європейську систему цінностей (а більшість соціологів говорить, що це так), то основні аргументи "проти" членства України у НАТО можуть бути спростовані завдяки грамотно побудованій інформаційній політиці.

У суспільній свідомості міцно закріпилось кілька хибних тез. Головні з них: "НАТО - ворог Росії" і "НАТО - американське ярмо для Європи". Якщо такі помилкові уявлення будуть зруйновані, аргументи "за" не будуть руйнуватись, наштовхуючись на глуху стіну упередженого ставлення. Таким чином, дуже важливо довести (і це дійсно так), що НАТО - партнер Росії, і що Альянс - це спільний проект Європи та Америки.

Як видно із публікацій засобів масової інформації, у стратегічному плані коло питань, які дійсно хвилюють Росію у контексті членства України в НАТО, чітко обмежене і, загалом, не стосується економіки. Серед головних можна зазначити такі: доля Чорноморського флоту РФ; перспективи появи військових баз західних країн в Україні; перехід критичних для Росії підприємств оборонної промисловості України у сферу впливу західних країн; згортання співробітництва ОПК України та Росії.

Загрози, які декларуються Росією, є надуманими, обумовленими старими стереотипами і не випливають з політики Альянсу. По-перше, базування ЧФ у Криму не суперечить вступу України до НАТО (навпаки, воно заважає проголошенню нейтралітету). По-друге, необхідність розміщення баз НАТО на території України відсутня. По-третє, переоснащення Збройних Сил України західними зразками не є обов'язковим, і це економічно неможливо. Більше того, виконання Україною програм технічної модернізації у рамках євроатлантичної інтеграції буде набагато легшим, якщо вдасться зберегти коопераційні зв'язки оборонних підприємств України та Росії, і це не суперечить принципам Альянсу.

Ця конференція, на мою думку, дозволить краще зрозуміти як перспективи членства України у НАТО, включаючи реальні, а не міфічні аргументи "за" і "проти", так і шляхи покращення інформаційної політики у цій сфері.

Дякую за увагу і бажаю плідної роботи.